Микита Володимир Васильович — відомий український радянський живописець; заслужений художник Української РСР ( з 1975 р.)
Народився 1 лютого 1931 р. в с. Ракошино Мукачівського району в селянській родині закарпатських лемків ( лемаків). У 1947-1950 рр. вчився в Ужгородському училищі прикладного мистецтва під керівництвом відомих видатних майстрів пензля: А. Ерделі, Й. Бокшая, Ф. Манайла, Е. Контратовича. Вже студентом досяг помітних у мистецтві. В !950 р. вперше бере участь в обласній художній виставці. Надалі він постійний учасник обласних і республіканських виставок, а з 1961 р. — всесоюзних. У 1962 став членом Спілки художників СРСР. Брав участь у міжнародних виставках, симпозіумах художників ( 1963 — Фінляндія, 1974 — ЧССР та ін.) Перша персональна виставка його творів відбулась 1973 р. в Ужгороді, згодом в Пряшеві та Попраді ( ЧССР). У 1975 р. став переможцем конкурсу «Мистецтво — народу», організованого газетою «Правда Украины» і Спілкою художників УРСР. У наступних роках його твори експонувалися на кількох персональних виставках на Україні, в союзних республіках, а також в Москві ( 1982).
Працює в галузі портрета, пейзажу та побутової картини. Найповніше індивідуальність митця розкрилась в композиціях, що відтворюють життя і побут закарпатського села, трудовий ентузіазм земляків. Це «Вчитель-пенсіонер» (1958), «Школярка» (1959), «На чужині»(1968), «Ягнятко»(1969), «Збирання картоплі», «Новина» (обидві 1970), «Звозять сіно»(1971). Глибиною змісту та творчим талантом відзначаються полотна «Весняні турботи», «Дід-садівник», «Обід в полі», портрети народного художника УРСР Ф. Манайла, заслуженого художника УРСР Е. Контратовича, автопортрет та інші.
Численні його роботи зберігаються в різних музеях Радянського Союзу.