Газета «Ужгород» № 5 (471), 2 лютого 2008 р.
Володимиру Микиті — 77
Володимир Микита — постать складна, суперечлива й неоднозначна як у житті, так і в мистецтві. Він жива легенда, а його життя оповите таємницями. Про художника доводиться чути часто полярні думки, переконливо аргументовані. Навіть поверхово аналізуючи його довгий творчий шлях, звертаєш увагу на те, що, незважаючи на всі соціально-політичні зміни в суспільстві, йому завжди вдавалося бути в епіцентрі культурно-мистецького життя. З цього приводу авторитетний мистецтвознавець МихайлоПриймич пише: "Будучи послідовником своїх учителів — основоположників закарпатського живопису, художник сприйняв від них відкритість до світу та постійну причетність до того, що в ньому відбувається" ("Календар пам'ятних краєзнавчих дат на 2006 рік").
Микита на відміну від багатьох інших митців завжди добре відчував дух часу, його характер, безпомилково вгадував, коли і що потрібно зображувати у своїх роботах . Широке визнання художник здобув ще в далекі 60-ті роки минулого століття, активно виставляючись у Москві, Києві та інших столицях союзних республік. 1962 року став членом Спілки художників СРСР. Нині Володимир Микита серед найвідоміших випускників Ужгородського училища прикладного мистецтва, котрі навчалися в Адальберта Ерделі, Йосипа Бокшая, Федора Манайла, Ернеста Контратовича. За кількістю нагород та звань із ним міг конкурувати хіба що великий Йосип Бокшай. Володимир Микита — народний художник України, академік АМУ, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка, двічі лауреат премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі, нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ст., Почесний громадянин м. Ужгорода. Звичайно, це не повний перелік його відзнак, здобутих за довгі роки творчої праці. Характерно, що на гребені слави художникові вдавалося бути за будь-якої влади. Він є також лауреатом світової русинської премії ім. О. Духновича, яку отримав у 2001 році в Празі на Всесвітньому конгресі русинів. Усе це, звичайно, свідчить про неабияке обдарування художника, широко визнане далеко за межами нашого краю. В. Микита — це глиба, моноліт, глибину таланту якого збагнути дано не кожному.
Володимир Микита народився 1 лютого 1931 року в с. Ракошино Мукачівського району в селянській родині. Навчався в Мукачівській гімназії. У 1947 році був зарахований до Ужгородського училища прикладного мистецтва, яке закінчив 1950-го. Після служби в армії в 1954 р. повертається в Ужгород і відразу включається в мистецьке життя. Відтоді починається сходження художника на творчі вершини. 1957 року його твори вперше експонуються на республіканській виставці в Києві, а в 1961-му — на Всесоюзній у Москві. Селянська тематика в цей період займає важливе місце в його творчості. У роботах художника помітний вплив представників "суворого стилю", що формувався провідними художниками Балтійських республік та Москви, котрі ставили собі за мету чесно розкривати сувору правду життя без прикрас та ідеалізації. У його кращих композиціях в образній формі відтворюються життя, праця і побут закарпатського селянина. Такі роботи найбільш повно розкривають індивідуальність художника, його життєвий досвід й уподобання.
Особливого успіху досяг у портретному жанрі. Його пензель увіковічив таких відомих закарпатців, як Ернеста Контратовича, Федора Манайла, Петра Скунця, Івана Чендея. Пишучи ці твори, живописець сягнув висоти непересічної, після цих робіт за ним утвердилася слава портретиста всесоюзного значення.
Творчу свіжість світосприйняття та працездатність художник зберігає донині, незважаючи на поважний вік. Про це говорять його численні композиції в галузі жанрової картини, пейзажу, натюрморту і портрету.
Володимир Мишанич