Публікації
Виставка творчого доробку заслуженого художника УРСР Володимира Микити, недавно експонована в Києві, переконливо засвідчила, що він є митцем непересічної творчої індивідуальності, якому до снаги сказати неповторне слово в образотворчому мистецтві України. Вона стверджувала те, що закарпатська школа живопису, до провідних майстрів якої належить художник, продовжує розвиватися, осягаючи нові мистецькі обрії, а не лише утверджуючи здобутки її фундаторів і корифеїв — А. Ерделі, Й. Бокшая, Ф. Манайла, А. Коцки, Е. Контратовича, А. Борецького, Е. Грабовського. Ім'я Володимира Микити давно знане з багатьох республіканських та всесоюзних виставок, бо його роботи ніколи не губилися серед розмаїття манер і спрямувань такого серйозного представництва. Повніше з творчістю художника кияни мали змогу познайомитися 10 років тому на великій зональній ретроспективній виставці з нагоди 25-річчя возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною, де експонувалася значна кількість його полотен поряд із творами вчителів, колег-ровесників, творчої молоді.
Детальніше: Образотворче мистецтво, № 3, 1980 р., "Зрілість митця"
Карпати дивують і полонять кожного, хто хоч раз побачив цю чарівну казку природи. Американський художник Рокуелл Кент, відвідавши Закарпаття, сказав: «Ваш край настільки прекрасний, що тут щороку мусить народжуватися, принаймні, по одному художнику і поету». Справді, мальовничий край подарував нам чимало визначних митців, оптимістичне, життєстверджуюче мистецтво яких дарує радість і естетичне задоволення. Це Й. Бокшай, А. Кашшай, А. Коцка, Е. Контратович, Ф. Манайло. Рідна земля живить джерельною силою і молодих художників, таких, як А. Шепа, Є. Кремницька, П. Балла та інші. Чільне місце серед них належить Володимиру Васильовичу Микиті — гідному продовжувачеві кращих традицій закарпатської художньої школи, справи свого вчителя А. Ерделі. В. Микита працює в галузі станкового живопису.
При всей индивидуализации характерности творческий путь ужгородского живописца Владимира Микиты почти хрестоматиен. После школярских штудий были упорные попытки самоутверждения. В то время, в конце 50-х годов, художниками широко использовался набор определенных приемов: плоскостная трактовка формы, цветовое пятно, очерченное контуром, и т. д. Микита не избежал этих поветрий. Однако от их крайностей его охранял прочный и устойчивый интерес к человеку, и его нравственной и общественной сущности.
Детальніше: Журнал «Творчество» № 7/1974 г. «Человек на земле»
Далеко не о всяком художнике, даже определившемся, достигшем зрелести и мастерства, можно сказать, что ему сопутствует собственная художническая тема. И явные тематические пристрастия, и предпочтение каких-либо жанров не всегда свидетельствуют о цельности творческого облика.
О художниках Закарпатья обычно говорится, что их творчество посвящено изображению и воспеванию родного края, его прекрасной, живописной самобытной природы, его одаренного, щедрого, трудолюбивого народа. Разумеется, это верно в той степени, в какой это относится ко всем художникам, пытающимся богатыми традициями народной культуры. Однако изображение и воспевание, даже весьма красочные и яркие, не всегда однозначны проникновению в существо народного характера и в суть национальных традиций. Все определяют «угол зрения» и «точка зрения», избранные художником — будь то жизнерадостное упоение действительностью или размышление о закономерностях исторического и личного бытия с позиций современных морально-нравственных оценок. В этом смысле интересно проследить пути обретения творческого своеобразия, своей глубоко «личной» темы в искусстве.
Детальніше: Журнал «Искусство» № 5, 1974 р. «Верность теме — художник В. Микита»