Звичайно, традиції розвитку образотворчого мистецтва існують на Закарпатті давно. Не будемо заглиблюватися в історію, але зазначимо, що лише на початку нашого століття в таких містах, як Ужгород, Мукачево, Берегово, ці традиції знайшли продовження і утвердження в творчості цілої плеяди талановитих художників. Працювала в Тячеві до першої світової війни і школа угорського художника Ш. Голлоші.Митці прагнули об'єднання заради більшого творчого спілкування, більш інтенсивної виставочної діяльності. І у 20-ті роки в Мукачеві з ініціативи художника Д. Вірага був створений Клуб художників. А в 1931 році тоді ще молоді і енергійні Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі, підтримані колегами, створили "Товариство діячів образотворчих мистецтв Підкарпатської Русі", яке організувало цілий ряд виставок в Ужгороді, Мукачеві, Кошице, Братиславі, Празі. Представлені на них роботи одержали високу оцінку критики і непідробне захоплення глядача. Саме з того часу критика відзначила народження нової, закарпатської школи живопису.
Була одна історія. Намалював я на полонині старого вівчаря. Зробив аквареллю, то зразу сухе, і несу в село — ану чи впізнають. Його дочка увиділа, впала на коліна : няньку дорогенький! — говорить з ним, аж утирає сльози. Я розчулився вже сам. Пообіцяв, що як приїду в Ужгород, то перемалюю старою олією, а цього малюнка віддам їй на пам’ять. Так і було. Зарамував, засклив… приніс, а дідо вже помер. Засмучені, та тут така радість : нянько знову з ними, як живий!.. І коли приїхав в район по якомусь часі, вже самому було цікаво — ба що з тим малюнком? Навідався. Портрет на стіні… але чомусь лампочка від нього закрита газетою. Визвідую: що, лампа не світить? — Світить, де би не світила. — Та не загориться від неї новинка? — Загориться, повісимо другу. — А нащо? — Аби нянькові не блискало у вічі…— Яка дикість, — прокоментувалось в машині.
Детальніше: Новини Закарпаття 15.03.1996 р. " З верха на верх " (до 65-річчя Володимира Микити)
Заслужений художник УРСР В.В. Микита — один з провідних живописців Радянського Закарпаття. Його твори можна побачити у постійних експозиціях музеїв на виставках у нашій країні і за кордоном. Великий громадський резонанс мали персональні виставки Микити в Ужгороді (1973 і 1981), Пряшеві і Попраді ( 1973-1974), Львові і Івано-Франківську ( 1974-1975), Києві (1980), Каунасі (1980), Москва (1982) — так розпочинається передмова до нещодавно виданого «Мистецтвом» альбому «Володимир Микита. Живопис». Додамо: картини художника в різні роки виставлялись також в Угорщині, Болгарії, Румунії, в Кельні (ФРН), Каннах (Франція), Відні (Австрія), Каракасі (Венесуела), Італії, на Кіпрі…
На численні прохання читачів «Молоді Закарпаття» відомі ужгородські митці інтерв’юють В.В. Микиту.
Детальніше: Молодь Закарпаття 20 жовтня 1983 р. "Тішимося творчим горінням молодих"
"Бачити себе збоку…"
Цю картину він привіз із Вільнюса.
Композиція з арок, через які видно неповторне розмаїття архітектурних стилів, що волею художника зібрані на одно полотно. Кольори, властиві тільки йому, Володимиру Микиті.Пейзаж цей не сприймався б, мабуть, так вражаюче схвильовано, якби перед тими арками не була виписана невеличка фігурка приїжджої, по всьому видно, розтривоженої, розгубленої перед цією красою сільської бабці, якій нелегко збагну ти всю велич старого, нового і щораз неповторного прибалтійського міста...
Детальніше: «Закарпатська правда», № 214, Неділя, 17 вересня 1978р.